ОБЛІК ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 7. ОБЛІК ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

1. Особливості організації обліку витрат на

малих підприємствах.

2. Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

3.Особливості обліку незавершеного виробництва на малих підприємствах.

1. Згідно зі стандартом бухгалтерського обліку 16 "Витрати"–це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілу між власниками).

Згідно з п. 9.2 П(С)БО 16 "Витрати"

не визначаються витратами суми попередньої (авансованої) оплати запасів, робіт, послуг. Отже, відображення витрат у бухгалтерському обліку не залежить від дати оплати запасів, робіт, послуг.

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація виробничих витрат за такими ознаками:

–за складом: фактичні, планові або прогнозні;

–стосовно обсягу виробництва: змінні, постійні;

–у міру усереднення: загальні, середні; витрати на одиницю;

–за функцією управління: виробничі, адміністративні, комерційні;

–заспособом віднесення на собівартість: прямі, непрямі;

–за порядком віднесення витрат на період генерування прибутку: на період, на продукт.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або виробничих

витрат включають:

-прямі матеріальні витрати;

-прямі витрати на оплату праці;

-інші прямі витрати;

-загальновиробничі витрати (накладні).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством згідно з П(С)БО 16

"Витрати". Організація обліку витрат виробництва на малих підприємствах залежить від ряду факторів, які є взаємопов'язаними. Найбільший вплив має специфіка виробництва, яка проявляється через первинний облік. Це зумовлено відмінностями у переліку елементів витрат, які включаються у собівартість продукції, робіт чи послуг малого підприємництва.

Витрати виробництва за своїм складом відрізняються не тільки на малих підприємствах, але і на всіх інших, в залежності від того, до якої галузі належить виробництво.

В багатьох малих підприємствах, як правило нехтують вимогами щодо

групування витрат виробництва і не дотримуються встановлених статей їх

обліку. В той же час у "Звіті про фінансові результати" ф. No 2М, який малі

підприємства подають разом з балансом в органи статистики необхідно

наводити такі елементи витрат:

–матеріальні затрати;

–витрати па оплату праці;

–відрахування на соціальнізаходи;

–амортизація ;

–інші операційні витрати.

Рахунків з обліку витрат виробництва на малих підприємствах є декілька: 23 "Виробництво", 15 "Капітальніінвестиції", классу 8 "Витрати за

елементами" для нагромадження витрат з урахуванням їх специфіки.

Аналітичний облік витрат виробництва ведуть за елементами і статтями витрат. Облік валових витрат ведуть на одному рахунку, незалежно від специфіки підприємств. Статей для їхнього групування не встановлено. Закриття рахунків з обліку витрат виробництва проводиться в кінці місяця, кварталу чи року.

Для обліку всіх витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), обліку

витрат основного виробництва та допоміжних виробництв призначено синтетичний рахунок 23 "Виробництво".

На рахунку обліковують прямі витрати виробництва таких підприємств, як промислові, ремонтно-технічні, транспортні, підрядно-будівельні, сільськогосподарські, громадського харчування та інші на відповідних субрахунках за галузями виробництва. За даними про нагромаджені витрати за дебетом аналітичних рахунків, які відкривають до таких субрахунків, визначають собівартість виробленої (випущеної) продукції (робіт, послуг). У формування виробничої собівартості не включаються управлінські витрати. Для цього на дебет цих аналітичних рахунків попередньо відносять→належну частину витрат на обслуговування виробництва і управління, → втрат від браку, → витрат майбутніх періодів, які розподіляють з інших рахунків за встановленою методикою.

Витрати по дебету рахунка 23 "Виробництво" відображаються в

кореспонденції з кредитом рахунків класу 8, з погляду економічних елементів (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші витрати), на підставі даних, що містяться в відомості 5М І безпосередньо з первинних документів.

За кредитом рахунка 23 "Виробництво", субрахунок "Основне виробництво", обліковують кількість і вартість виробленої (випущеної)

продукції, виконаних робіт чи наданих послуг.

Аналітичні рахунки з обліку витрат і з виходу продукції (робіт, послуг)

відкривають окремо на кожний вид продукції, або на структурні підрозділи (центри витрат І відповідальності), що їх виробляють (виконують), відповідно до чинних вимог методичних рекомендацій по формуванню собівартості продукції та вимог звітності у регістрах обліку (відомостях, виробничих звітах). Витрати основного виробництва відображають за встановленими видами.

Схема обліку за рахунком така. На основі первинних документів

з обліку

→оплати праці (облікових листів праці і виконаних робіт, подорожніх

листів автомобілів, нарядів на відрядну роботу);

→ витрат матеріальних цінностей (актів на списання сировини, будівельних матеріалів, лімітно-забірних карт, накладних, актів, насписання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних і швидкозношуваних предметів);

→ інших витрат (розрахунку амортизації, картки-розрахунку страхових

платежів, рахунків-фактур чи актів про виконані роботи підприємств сервісу та ін.) відображають витрати за дебетом відповідних аналітичних рахунків у

"Журналі обліку господарських операцій11та "Відомості 5-М обліку

витрат". За кредитом відповідних аналітичних рахунків у цих же регістрах на підставі накладних, відомостей здавання продукції, приймально-здавальних накладних, відомостей випуску готової продукції відображають надходження продукції від виробництва.

Записи у "Журналі обліку господарських операцій"

проводять з використанням кореспонденції рахунків. Для обліку витрат використовують відомість 5-М, яка складається на підставі первинних документів про витрати матеріалів, нарахування заробітної плати, розрахунків амортизації основних засобів, накладних на здавання готової продукції на склад, актів на брак продукції, актів виконаних робіт чи послуг та інших документів і відображає обсяги по дебету і кредиту рахунків: у Розділі І рахунок 84 "Витрати операційної діяльності", рахунок 85 "Інші витрати"; Розділ II-рахунок 23 "Виробництво".

2.Для визначення економічної ефективності виробництва малого

підприємства лише загальної собівартості продукції (робіт, послуг) недостатньо, тому здійснюють калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

При обчисленні собівартості одиниці продукції використовують різні

методи калькуляції, які дозволяють розподілити загальну суму витрат між окремими видами продукції. Після визначення фактичної собівартості одиниці продукції кожного виду проводять коригувальні записи калькуляційних різниць, і закриття аналітичних рахунків з обліку витрат виробництва, крім тих, де воно залишається незавершеним.

Використовуються такі методи обліку витрат і калькуляції собівартості

продукції в залежності від виду продукції, її складу, типу і характеру організації виробництва:

→ простий (попроцесний);

→ нормативний;

→ позамовний.

          Простий метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції

застосовують на таких малих підприємствах, де виробляють один вид продукції (послуг) і відсутнє незавершене виробництво (кар'єр з видобутку піску, щебеню, транспортне підприємство). При цьому методі загальну суму витрат за місяць ділять на кількість отриманої продукції чи обсяг послуг.    Попроцесний метод застосовують на малих підприємствах, що випускають будівельні матеріали, облік витрат виробництва ведуть окремо за кожною стадією. Фактична собівартість визначається з урахуванням собівартості напівфабрикатів, вироблених на попередніх стадіях.

Нормативний метод застосовують на малих підприємствах, що

здійснюють масове і серійне виробництво продукції –витрати виробництва

обліковують за нормами і окремо відображають відхилення від них. Фактична собівартість продукції визначається шляхом додавання до нормативної вартості чи віднімання від неї відхилень від норм.

Позамовний метод застосовується на малих підприємствах, де  виробництво здійснюється за окремими замовленнями, а продукція (роботи,

послуги), що виробляються (виконуються), відрізняються за кожним замовленням.

Фактична собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) роз

раховується після виконання замовлення шляхом ділення суми витрат за ним на кількість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Для визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) важливе значення має визначення обсягу незавершеного виробництва. До незавершеного виробництва відносять витрати на випуск продукції (виконання робіт і послуг), які ще не закінчені, оскільки не пройшли всіх стадій технологічного процесу. Незавершене виробництво може бути при будь-яких методах обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Обсяг незавершеного виробництва визначають на основі інвентаризації. В інвентаризаційних описах вказують назву продукції (робіт, послуг), які є незавершеними, ступінь їх готовності, масу, кількість чи обсяг. Вартість незавершеного виробництва визначають за статтями, на основі нормативних або планових калькуляцій чи технологічних карт. На кожний вид незавершеного виробництва складають відомість (картку), а підсумок за ними переносять у "Відомість обліку витрат на виробництво" , де його вказують як сальдо на кінець місяця за дебетом рахунка 23 "Виробництво".

Якщо ж при інвентаризації будуть виявлені сировина і матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, які ще не були піддані обробці, а

лишевидані із складу у виробничі підрозділи, їх вартість не включається до незавершеного виробництва, а відображається як виробничі запаси.

Малі підприємства, що виконують роботи або надають послу

ги, відображають виграти по дебету рахунка 23 "Виробництво" і у подальшому щомісячно списують їх з кредиту рахунка 23 у дебет рахунка 79

''Фінансові результати". Однак це не означає, що всі без винятку витрати потрапляють до дебету рахунка 23. Підприємства, що надають послуги, повинні розподіляти виграти на прямі (що складають виробничу собівартість робіт, послуг) та інші (адміністративні, на збут тощо) відповідно до П(С)БО 16 "Витрати". Це необхідно для правильного складання фінансової звітності (зокрема для заповнення рядків 040 і 090 Звіту про фінансові результати малого підприємства).

Формування фінансового результату підприємства при виконанні робіт (послуг) розглянемо на рис. 7.1

 

.

 

Рисунок7.1 -Формування фінансового результату підприємства при виконанні робіт (послуг)

Малі виробничі підприємства відображають суму витрат, пов'язаних з

виробництвом готової продукції, по дебету рахунка 23 „Виробництво” 23 ''Виробництво" і надалі щомісячно списують її з кредиту рахунка 23 у дебет

рахунка 26 "Готова продукція".

Однак не всі витрати збираються по дебету рахунка 23. Виробничим

підприємствам, як і підприємствам, що надають послуги, необхідно розподіляти витрати на прямі (що складають виробничу собівартість продукції) та інші (адміністративні, назбут та ін.). Такий розподіл повинен здійснюватися відповідно до вимог П(С)БО 16 "Витрати" і дозволяє правильно сформувати фінансову звітність (зокрема заповнити рядки 040 і 090 Звіту про фінансові результати МП).

До складу виробничої собівартості продукції включаються:

→ прямі матеріальні витрати;

→ прямі витрати на оплату праці;

→ інші прямі витрати;

→розподілені загальновиробничі витрати.

Оскільки суб'єкти малого бізнесу не ведуть рахунки витрат класу 9 їм ніде накопичувати загальновиробничі витрати для подальшого розподілу. Малим підприємствам, що займаються виробництвом, необхідно відображати загальновиробничі витрати по Дебету рахунка 23 за аналогією з прямими витратами. Це дозволить дійсно спростити бухгалтерський облік, що особливо доцільно при низькій питомій вазі загальновиробничих витрат у загальній сумі витрат.

Для малих підприємств, які мають значну суму незавершеного

виробництва й загальновиробничих витрат, спрощена форма обліку не зовсім

підходить, тому їм потрібно вести бухгалтерський облік у загальному порядку.

По мірі реалізації готової продукції її вартість списується з кредиту

рахунка 26 "Готова продукція” у дебет рахунка 79 "Фінансові результати".

Формування фінансового результату малого підприємства, яке займається виробництвомпредставлено на рис.7.2.

3.При виробництві продукції або виконанні робіт (послуг) у виробничих приміщеннях (дільницях) підприємства на кінець звітного періоду можуть залишатися не завершені обробкою сировина, матеріали, комплектуючі вироби, продукція, так звана "незавершена”. Оскільки нормативними документами не передбачено щомісячного обліку суми НВ всі витрати, що зібрались на рахунку 23 "Виробництво", потрібно щомісяця списувати у дебет рахунків:

-79 "Фінансові результати"

-при виконанні робіт та наданні послуг;

-26 "Готова продукція"

–при виробництві продукції.

 

Рисунок7.2 -Формування фінансового результату малого підприємства,

яке займається виробництвом.

Малі підприємства за результатами інвентаризації, яка проводиться перед складанням річної фінансової звітності (тобто тільки один раз на рік),

визначають вартість виявлених у виробничих приміщ. (дільницях):

→ залишків сировини і матеріалів, що не піддалися обробці;

→ незавершених обробкою сировині! матеріалів, деталей;

→незавершену складанням і комплектуванням продукцію "способом сторно зараховують до складу відповідних активів (сировина, матеріали, НВ) " зі

зменшенням у звітному році собівартості реалізованої продукції і робіт (рахунок 79 "Фінансові результати"). На вартість зарахованого за результатами інвентаризації залишку сировини і матеріал/в, що не піддавалися обробці, зменшується у звітному році показник матеріальних витрат.

Сторнування вартості "незавершенки" з рахунка 79 свідчить про те, малі підприємства щомісячно списують всі витрати (утому числі ті, які не

відносяться до реалізованої продукції або послуг) на фінансові результати.

Внаслідок цьогов обліку і звітності виробничих підприємств протягом року

може виникнути невідповідність. Якщо продукція не була повністю вироблена (відвантажена) або послуги не були повністю надані, то затрати, які не відносяться до реалізованої продукції (робіт, послуг), потрапляють у дебет рахунка 79. У той же час по кредиту цього рахунка може взагалі нічого не відобразитися (наприклад, якщо відвантаження (доходу) у поточному місяці не було). Таким чином порушується один із основних принципів бухгалтерського обліку –нарахування і відповідність доходів і витрат. Вартість нереалізованої продукції не повинна відображатися на рахунку 79.

Сума витрат за виробленою, але нереалізованою продукцією (у тому числі вартість незавершеного виробництва) повинна накопичуватися по дебету рахунка 26 "ГП".Саме з цього рахунка і повинні сторнуватися суми незавершеного виробництва. У той же час запропонований Міністерством фінансів варіант обліку НВ (тільки один раз на рік перед складанням річної звітності) дійсно спростить роботу бухгалтера. Що

стосується обліку послуг, то для цього не передбачено ведення будь-якого

рахунка –аналога рахунка 26.

Тому рекомендуємо підприємствам, що мають витрати за розпочатими,

але ще не прийнятими замовником роботами, продовжувати обліковувати їх по дебету рахунка 23. Підприємствам, що мають значну суму НВ рекомендуємо їм вести бухгалтерський облік у загальному порядку.

Питання для самоконтролю

1. Якими П(С)БО регламентується облік витрат?

2. Особливості організації обліку виробничих витрат?

3. Які витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції?

4. Які витрати не включаються до складу виробничої собівартості

продукції ?

5.Які методи обліку витрат застосовуються на малих підприємствах?

6. Які методи калькуляції собівартості продукції застосовуються на малих

підприємствах?

7. Умови застосування нормативного методу калькулювання собівартості

продукції?

8. Які умови застосування попроцесного методу калькулювання

собівартості продукції?

9. Які особливості списання витрат на малих підприємствах?

10. Якздійснюють облік незавершеного виробництва на малих підприємствах?